30 березня у рідному селі Жовнівка на Тернопільщині відбулося прощання з Любомиром Сарабуном – воїном, поетом, музикантом, який присвятив своє життя Україні. Його серце перестало битись 26 березня 2025 року.
Любомир Сарабун не шукав слави, не розповідав про свої подвиги в соцмережах, а мовчки виконував свій обов’язок. Він пройшов важкі бої у Тернах і Невському. Його брат Назар Сарабун написав:
“Не кричав про це в соцмережах, просто був вірним сином своєї країни.”
Любомир не тільки воював, а й писав вірші. У своїх текстах він передавав переживання, любов до Батьківщини, біль війни та несправедливість. Учасники рок-гурту “Новимний Кудень”, з якими він творив, написали:
“Починав разом із нами, творив із нами, а тепер вирвався вперед.”
Любомир Сарабун народився у селі Жовнівка. Навчався у місцевій початковій школі, згодом у Потуторському ліцеї. У 2009 році вступив до Тернопільського ВПУ №10, де здобув фах кухаря. Після закінчення працював за спеціальністю у Тернополі.
У грудні 2022 року добровільно став на захист України. Служив у 67-й окремій механізованій бригаді ДУК. Побратими згадують його як відданого друга та надійного воїна.
Через хворобу, спричинену наслідками війни, його організм не витримав. Любомир помер, залишивши по собі вірші, музику та спогади тих, хто його знав.
Прощання з Любомиром розпочалося 30 березня о 10:30 у Тернополі, де колона з побратимами, рідними та друзями сформувалася біля психоневрологічної лікарні. О 12:00 тіло прибуло до Жовнівки, де відбувся чин поховання. Багато людей прийшли віддати останню шану воїну.
Любомир Сарабун залишив по собі не лише спогади, а й слово, що житиме. Його вірші та шлях стануть частиною історії України.
Раніше ми писали про те, що на фронті загинув поет з Тернополя Любомир Сарабун.
