Інавгураційна промова ректора ТНПУ ім.В.Гнатюка професора Буяка Богдана Богдановича
Вибране
…Традиційними, зазвичай усталеними цінностями Університету є – його автономія, академічна свобода, єдність навчання і наукових досліджень. Проте вже нині відбувається витіснення традиційних академічних цінностей новими для Університету принципами – ефективності, конкурентноздатності, якості.
…У нинішніх нелегких суспільно-політичних умовах утвердження Української держави, під час важкої боротьби з російським агресором особливу увагу необхідно зосередити на фундаментальних підвалинах присутності університету в духовному просторі сучасної України, зокрема адекватно розкрити одну з найважливіших – націодержавотворчу роль ТНПУ в Тернопільському краї.
…В наш час університет повинен не лише передавати новим поколінням наукову і духовну спадщину та допомагати у розв’язанні проблем науки і освіти, але й встановлювати інтенсивні контакти із суспільством, для якого характерна висока динаміка розвитку та інтелектуальна мобільність.
…Університет повинен культивувати в людині здатність до творчого та критичного мислення, ініціативність, прагнення до самостійного навчання і самовдосконалення впродовж усього життя, тобто такі навики та вміння, які допоможуть гідно виконувати свою соціальну місію і знаходити способи самореалізації в цьому мінливому світі.
…Сучасному розвитку університетів ставляться високі вимоги щодо провадження наукової діяльності. Саме наукові дослідження в університетах мають бути вирішальним чинником технологічного і економічного розвитку регіону, відігравати ключову роль на шляху прискореного економічного зростання України.
…Я звертаюсь до науково-педагогічних працівників із закликом спрямувати духовну силу та педагогічну майстерність на прекрасну і благородну справу вдосконалення особистості. Ваше завдання ― донести до юного допитливого розуму істину та суть. Для студента має значення передусім те, що він побачив на власні очі, почув на власні вуха, запам’ятав у полоні симпатії.
…Шановні колеги, перед нами багато завдань. І успіх залежить від кожного з нас! Історія пишеться не лише за подіями, які „приходять ззовні“, вона пишеться передусім „зсередини“ ― це історія людських вчинків, намірів та ініціатив, моральних і наукових перемог та поразок, вибір та виконання власних рішень. І на кожному з нас лежить відповідальність за те, що стане реальністю за кілька років, а нині ще зветься майбутнім. Минулому потрібно віддати належне, а жити потрібно майбутнім! Про майбутнє не потрібно мріяти, майбутньому треба дати толк! Без відваги не буде майбутнього!
…Університетський механізм має постійно розвиватися. Найголовніше – запровадження нового порядку та збереження напрацювань минулого на засадах відкритості й демократизму. Вивчення й застосування позитивного досвіду провідних університетів Європи та світу не має зводитися до механічного запозичення їхніх досягнень, практики чи технологій навчання й управління. Навчальний процес в Університеті не треба зводити до передання науково-методичних і професійних знань. Головне – атмосфера пошуку й увага власне до процесу здобуття нового знання чи професійних навиків, коли студент разом із викладачем є співтворцем, колегою, активним суб’єктом виведення нового знання.
Університет – це територія активного, критично-дискусійного спілкування, де панує «атмосфера інтелекту», в якій студент зможе зануритися у світ науки й осягнути мистецтво критичного мислення. Головне – працювати і відтворювати моделі творчого дискурсу, атмосферу дієвої участі студента, аспіранта, молодого вченого як співучасника народження нового знання.
Наука – це найбільше диво, яке не перестає дивувати всіх зацікавлених. Очевидно, людський чинник є вищим, а тому університетський процес наукового пошуку і навчання має опиратися на принципи толерантності та взаємоповаги.
…Глобалізаційні процеси в освітньому просторі обумовлюють необхідність створення в університеті умов щонайширшого доступу до наукових ресурсів провідних світових наукових центрів. Водночас треба вирішити проблему створення новітньої системи інформаційного менеджменту Університету.
І, що найголовніше, – це віра в Університет і в Україну. Там, де є віра і відкритість, там безперечно ми досягнемо успіху.
Я вірю в Україну! Слава Україні!
Я вірю в Університет!
В основі такої оптимістичної перспективи лежать три чинники – традиції Університету, значні напрацювання та досягнення в усіх сферах життєдіяльності Університету, а головне – науково-педагогічний і духовно-культурницький потенціал нашого колективу, його розуміння своєї відповідальності за долю Університету, я б сказав місії, та його ролі не лише в науковому й освітньому просторі, але й суспільно-політичному та національно-державницькому житті країни.
…Хочу наголосити, що серед причин, що зумовлюють формування та розвиток європейської цивілізації, одну з визначальних, якщо не головну, роль відіграє Університет як соціокультурний феномен. Університету повинні бути притаманні такі риси – науковість, раціональність та ідея Свободи і Демократії. У своїй органічній єдності ці чинники й становлять сутність університету.
…Цілком очевидно, що університет виконував особливу місію в розбудові української державності, утвердженні та розвитку демократичних цінностей українського суспільства, у формуванні нових академічних традицій національної освіти й науки. Саме всеохопна участь університету в започаткуванні та прискоренні реалізації освітніх реформ і є нині нашим найактуальнішим державотворчим завданням. Маємо дбати про їхню якість, системність, скерованість на посилення інтеграційних процесів у європейський освітній простір.
…Сподіваюсь на вашу підтримку і розуміння в майбутньому! “Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є!” – казав Теодор Рузвельт. Нас чекають непрості, але, вірю, дуже цікаві часи розвитку системи вищої освіти в Україні і світі. Колектив університету завдяки нашій спільній позиції повинен утримати традиційну першість серед закладів вищої освіти!
